З чим я працюю
Немає «достатньо серйозної» причини, щоб звернутися до психолога. Якщо вам важко — цього вже достатньо. Нижче теми, з якими до мене приходять найчастіше.
Тривога і напруження
- постійна тривога, від якої не вдається відволіктися;
- панічні атаки, страх, що це повториться;
- нав’язливі думки, які крутяться по колу;
- порушення сну: вам важко засинати або ви прокидаєтеся розбитими.
Виснаження і втрата сенсу
- професійне вигорання, робота більше не приносить нічого, крім втоми;
- стан «нічого не хочу», апатія, байдужість до того, що раніше радувало;
- хронічна втома, яка не минає після відпочинку;
- відчуття, що живете чуже життя.
Втрата і горе
- смерть близької людини;
- очікування новин про зниклого безвісти;
- втрата дому, звичного життя, планів на майбутнє;
- розлучення, завершення важливих стосунків.
Наслідки травматичних подій
- пережитий обстріл, окупація, вимушений переїзд;
- нав’язливі спогади, флешбеки, кошмари;
- підвищена сторожкість, різкі реакції на звуки;
- моральна травма — коли доводилося робити вибір, з яким важко жити далі;
- провина вцілілого, відчуття «я недостатньо постраждав, щоб скаржитися».
Стосунки
- конфлікти з партнером, відчуття, що ви не чуєте одне одного;
- складні стосунки з батьками або дорослими дітьми;
- труднощі в батьківстві, коли не знаєте, як говорити з дитиною;
- самотність, складнощі зі знайомствами й довірою;
- адаптація в парі після довгої розлуки або повернення з фронту.
Ставлення до себе
- невпевненість, самокритика, відчуття «зі мною щось не так»;
- складно розуміти й називати власні почуття;
- важко відмовляти, ставити межі, просити про допомогу;
- спалахи гніву, про які потім шкодуєте.
Коли тіло реагує на стрес
Головний біль, спазми, тиск у грудях, проблеми з травленням, за якими лікарі не знаходять фізичної причини. Тіло часто говорить про напруження раніше, ніж ми його усвідомлюємо. У таких випадках я працюю методом біосугестивної терапії — паралельно з обстеженням у лікаря, а не замість нього.
Життя з тяжкою хворобою
Онкологічний діагноз або хронічна хвороба змінюють життя не лише тілесно. З’являються страх, невизначеність, злість, провина перед близькими, втома від лікування й від необхідності триматися заради інших.
- адаптація до діагнозу, коли звичне життя раптово обірвалося;
- тривога перед обстеженнями, страх рецидиву;
- втома від ролі «сильного», якому не можна скаржитися;
- стосунки з близькими, які не знають, як із вами говорити;
- підтримка тих, хто доглядає за хворим членом родини.
У цій роботі спираюся на техніки когнітивно-поведінкової терапії та терапії прийняття і відповідальності (ACT). Психологічна підтримка тут не замінює лікування, а йде поруч із ним.
З чим я не працюю
Чесно назвати межі своєї компетенції — частина професійної етики. Я не працюю з гострими психіатричними станами, залежностями та розладами харчової поведінки: ці стани потребують лікаря-психіатра, нарколога або вужчого спеціаліста.
Водночас клінічна підготовка з пропедевтики психічних розладів допомагає мені вчасно розпізнати такий стан і не втрачати часу: якщо на першій зустрічі стане зрозуміло, що ваш запит поза межами моєї компетенції, я скажу про це прямо й допоможу знайти відповідного фахівця. Це не відмова — це спосіб не витрачати ваш час і гроші намарно.
Не знайшли свою тему?
Перелік ніколи не буває повним, а запит рідко вкладається в одне слово. Напишіть мені своїми словами — разом розберемося, чи можу я бути корисною.